20 вересня 1519 року з іспанського порту Санлукар-де-Баррамеда вирушили п’ять суден. На борту — 265 моряків, більшість із яких більше ніколи не побачать рідного берега. Через три роки додому повернеться лише одне судно з вісімнадцятьма виснаженими людьми. Але саме вони зроблять неможливе — здійснять першу навколосвітню подорож.
Португалець на службі Іспанії
Фернан Магеллан народився 1480 року в Португалії, але долею йому судилося стати героєм Іспанії. Досвідчений моряк, він служив португальській короні в Індії та Африці, був поранений у боях і добре знав морські шляхи.
Коли Магеллан запропонував королю Мануелу I сміливий план — знайти західний шлях до Островів прянощів (сучасні Молуккські острови), той відмовив. Тоді мореплавець зробив те, що сьогодні назвали б «ребрендингом»: перейшов на службу до іспанського короля Карла I й запропонував йому той самий план — тільки тепер із політичним підтекстом. Мета — довести, що Молуккські острови лежать у зоні впливу Іспанії, якщо дістатися до них із заходу.
Король погодився. І восени 1519 року флотилія з п’яти кораблів — «Тринідад», «Сан-Антоніо», «Консепсьйон», «Вікторія» та «Сантьяго» — вирушила в невідомість.
Океан, який виявився не таким уже й тихим
Перетнувши Атлантику, експедиція рушила вздовж східного узбережжя Південної Америки.
Магеллан шукав прохід — протоку, яка з’єднає два океани.
Шукав довго, заходячи в кожну бухту, перевіряючи кожен затон.
Моряки бунтували, капітани змовлялися.
У березні 1520 року, коли кораблі застрягли в холодних водах Патагонії, напруга досягла межі.
Нестача їжі, сувора зима і страх перед невідомим призвели до відкритого заколоту.
Троє капітанів — іспанці, які не довіряли португальському командирові, — виступили проти Магеллана.
Вони звинуватили його у зраді, вимагали повернення до Іспанії.
Заколот тривав лише кілька днів, але міг знищити всю експедицію.
Магеллан придушив його рішуче: одного з ватажків стратили, інших змусили присягнути на вірність.
Екіпаж поклявся залишатися відданим, але більшість зробила це зі страху.
Для багатьох ця присяга стане порожньою — невдовзі один із кораблів утече,
повернувшись до Іспанії з розповідями про божевільного капітана, який веде людей у смерть.
Але в листопаді 1520 року Магеллан знайшов те, що шукав. Вузьку, звивисту протоку на південному краю континенту. Тридцять вісім днів флотилія пробивалася крізь небезпечні води, поки нарешті 28 листопада не вийшла в невідомий океан. Протока згодом отримає ім’я Магеллана.
Вийшовши в нові води, моряки побачили на диво спокійне море. Після штормів Атлантики та бурі людських зрад це здавалося справжнім дивом. Магеллан назвав його Тихим океаном.
Іронія долі — цей океан зовсім не такий мирний, як здалося тоді втомленим морякам. Але справжні випробування ще чекали попереду. Магеллан не знав, наскільки величезний цей океан. Понад три місяці флотилія йшла водною пустелею. Ні островів, ні землі. Закінчувалася їжа. Моряки їли вимочені в морській воді шкіряні ремені, гризли дерев’яну обшивку кораблів, ловили щурів і продавали один одному за півдукату за штуку.
Від цинги люди гинули щодня. Їхні тіла просто скидали за борт.
Смерть серед тропічних островів
Коли нарешті з’явилася земля — Філіппінські острови — здавалося, що найстрашніше позаду. Місцеві мешканці приймали європейців доброзичливо. Магеллан навіть почав християнізацію островів, охрестивши місцевого вождя.
Та 27 квітня 1521 року все змінилося. Магеллан вирішив допомогти новонаверненому союзникові у конфлікті з вождем сусіднього острова Мактан — Лапу-Лапу. Мореплавець був упевнений у перевазі європейської зброї та обладунків. Помилився.
У запеклій битві на мілині кораблі не могли підійти близько, а важкі обладунки лише заважали. Воїни Лапу-Лапу швидко зрозуміли слабке місце європейців — незахищені ноги. Стріла влучила Магеллану в ногу, і він упав. Воїни кинулися в рукопашну. Списи, мечі, каміння — Магеллан отримав десятки ран. Йому було 41.
Він не дізнався, що до завершення його великої мрії залишався лише рік.
Повернення без героя
Після загибелі Магеллана командування перейняв баскський моряк Хуан Себастьян Елькано. Із трьох кораблів, що залишалися, лише «Вікторія» змогла завантажити прянощі на Молуккських островах і вирушити додому.
Зворотний шлях був не легшим. Уникаючи португальських патрулів, «Вікторія» йшла навколо Африки. Щодня хтось помирав від виснаження. Щодня команда меншала.
6 вересня 1522 року — майже через три роки після виходу з порту — судно «Вікторія» з 18 живими моряками на борту зайшло в Санлукар. Із понад 270 людей, які вирушили в подорож, живими повернувся менше ніж кожен п’ятнадцятий.
Але вони зробили неможливе. Вони першими обійшли Землю навколо. І довели — світ більший, ніж будь-хто міг уявити.
Що було потім
Коли виснажені моряки ступили на берег, їх спершу прийняли за привидів. Усі давно вважали експедицію загиблою. Але вантаж гвоздики, який привезла «Вікторія», окупив усі витрати — і навіть приніс прибуток.
Елькано отримав від короля герб із земною кулею й написом «Tu primus circumdedisti me» — «Ти перший обійшов мене навколо». Але вже через чотири роки він вирушив у нову експедицію — і загинув від цинги, не дійшовши до мети.
Судно «Вікторія» ще кілька років перевозило вантажі між Іспанією та Америкою, аж поки не затонуло під час шторму біля Канарських островів. Слідів не залишилося.
А Магеллан так і спочиває десь на Філіппінах. Точне місце поховання невідоме — місцеві воїни не віддали його тіло, попри всі прохання.
Але португалець, який став героєм Іспанії, таки здійснив те, про що мріяв: відкрив людству шлях навколо світу.
Іноді, щоб змінити історію, потрібно просто наважитися плисти туди, де на краю карти написано: «Тут водяться дракони».
Цікаво знати
- Єдиний корабель, що повернувся — «Вікторія» — нині відтворений у музеї в Севільї.
- Із 18 моряків, які вижили, лише четверо були іспанцями; інші — італійці, португальці, греки та німці.
- Науковці ще з часів античності знали, що Земля має форму кулі, але саме ця експедиція вперше практично довела, що її можна обійти навколо.
