Аризона — це штат протиріч. Тут ростуть кактуси заввишки з чотириповерховий будинок і водночас найбільший у світі суцільний масив соснових лісів пондероза. Тут температура влітку піднімається за 40 градусів, а взимку на північних плато лежить сніг. Тут проходить і один із найдивніших часових кордонів Америки, про який ідеться в окремому розділі нижче.
Ця стаття продовжує серію про штати США: після загального огляду Сполучених Штатів і звідки пішли назви штатів настала черга Аризони. Тут зосереджено все, заради чого варто вивчати американську географію — від Гранд-Каньйону до земель корінних народів, які й досі керують власними територіями за власними законами.
Де знаходиться Аризона
Аризона розташована на південному заході США і межує з Ютою на півночі, Нью-Мексико на сході, мексиканським штатом Сонора на півдні та Невадою на північному заході. Із заходу кордон зі штатом Каліфорнія проходить по річці Колорадо. Разом з Колорадо, Ютою і Нью-Мексико Аризона формує регіон Four Corners — єдине місце в країні, де сходяться кордони чотирьох штатів в одній точці.
За площею це шостий за розміром штат США — приблизно 295 253 км². При цьому суходільний штат, без виходу до океану, хоча берегової лінії тут більше, ніж можна очікувати від пустельного регіону: численні штучні озера, створені греблями на річці Колорадо та її притоках, зокрема Пауелл і Мід, стали популярними напрямками для водного відпочинку просто серед скель і каньйонів. Північну частину займає плато Колорадо, високогірна місцевість з каньйонами й хвойними лісами, тоді як центральну й південну частини формує пустельний регіон Basin and Range із хребтами й пустельними улоговинами. Попри репутацію суцільної пустелі з кактусами, понад половина території Аризони лежить на висоті від 1200 метрів і вище, а на півночі штату росте найбільший у світі суцільний масив соснового лісу пондероза.
Аризона в цифрах
Клімат тут по суті два різних. У низинній частині, навколо Фінікса і Тусона, панує спекотна суха пустеля з м’якими зимами: понад 300 сонячних днів на рік, а середня температура влітку тримається вище 30 градусів. У високогірній частині навколо Флагстаффа взимку регулярно випадає сніг, а температура опускається нижче нуля. З червня по вересень південь штату накриває мусонний сезон: короткі, але інтенсивні зливи, які приносять полегшення від спеки.
Найкомфортніший час для подорожі — весна (березень–травень) і осінь (вересень–листопад): помірна температура добре підходить для походів і оглядових маршрутів. Взимку в Фінікс з’їжджаються мешканці холодніших північних штатів і Канади, тож ціни на житло тоді найвищі. Влітку в південній частині справді спекотно: у Фініксі середній липневий максимум тримається близько 41°C, а позначку +38°C термометр перетинає понад сто днів на рік. Однак низька вологість переносить цю спеку легше, ніж вологу літню погоду східного узбережжя, а готелі в цей період помітно дешевшають.
Історія Аризони коротко
Перші люди прийшли на територію сучасної Аризони 10–12 тисяч років тому. Пізніше тут склалися складні культури: предки пуебло, хохокам, могольйон і сінагуа, які будували іригаційні системи та кам’яні поселення задовго до появи європейців.
Європейська історія почалася 1539 року, коли францисканський монах Маркос де Ніса дослідив ці землі в пошуках легендарних міст Сіболи. Слідом, у 1540–1542 роках, тут пройшла експедиція Коронадо з тією самою метою. Наприкінці XVII — на початку XVIII століття падре Еусебіо Кіно заснував мережу місій у регіоні Пімерія-Альта, а Іспанія закріпила присутність укріпленими поселеннями в Тубаку (1752) і Тусоні (1775).
Після здобуття Мексикою незалежності від Іспанії 1821 року ці землі стали мексиканською територією. Більшу частину сучасної Аризони США отримали за підсумками Американо-мексиканської війни 1848 року. Того ж року за тим самим договором до США відійшла і Каліфорнія, де саме тоді почалася золота лихоманка, яка за кілька років привела сусідній регіон до статусу штату. Південну смугу нижче річки Хіла Аризона докупила в Мексики 1853 року (угода відома як купівля Гадсдена, здійснена заради майбутньої трансконтинентальної залізниці). Окремою територією Аризона стала 1863 року, а повноцінним штатом — 14 лютого 1912-го, 48-м і останнім із суміжних штатів США.
Перші десятиліття після здобуття державності економіка штату трималася на скотарстві, бавовні, цитрусових і видобутку міді. Під час Другої світової війни в Аризоні розмістили два табори для німецьких і італійських військовополонених, а також два з найбільших таборів примусового переселення американців японського походження: Постон і Гіла-Рівер. Справжній демографічний бум розпочався вже після 1945 року, коли до штату масово переїжджали пенсіонери й молоді родини з Північного Сходу та Середнього Заходу, приваблені теплим кліматом і нижчою вартістю життя.
Гранд-Каньйон — головна пам’ятка Аризони
Гранд-Каньйон — це причина, з якої більшість людей узагалі чули про Аризону. Національний парк заснували 1919 року, хоча захищати територію як національний монумент почали ще 1908-го; статус об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО парк отримав 1979 року. У 2024 році його відвідали понад 4,9 мільйона людей.
Каньйон тягнеться на 278 річкових миль, його середня глибина сягає одної милі, а стінки оголюють майже 2 мільярди років геологічної історії планети, від найдавніших докембрійських порід до відносно молодих осадових шарів. Своє нинішнє русло річка Колорадо проклала приблизно 6 мільйонів років тому, і процес формування каньйону триває й сьогодні.
Парк умовно ділиться на Південний і Північний край. Південний край (South Rim) працює цілий рік і приймає переважну більшість відвідувачів. Саме тут розташовані головні оглядові майданчики й найпростіший доступ від Фінікса чи Флагстаффа. Північний край (North Rim) лежить вище над рівнем моря, менш людний, зате взимку його засипає снігом і сезон роботи там значно коротший.
Маршрутам, оглядовим точкам і практичним деталям відвідування Гранд-Каньйону варто присвятити окремий матеріал. Тут це радше вступ до теми, ніж вичерпний путівник.
Седона і Долина Монументів
Седона відома червоними скелями і репутацією місця духовного відновлення. Тутешні пейзажі, серед яких Кафедральна скеля, Белл-Рок і каньйон Бойнтон, приваблюють як любителів пішого туризму, так і прихильників нью-ейдж культури, які вважають ці місця “вортексами” підвищеної енергії. Каньйон Бойнтон при цьому має цілком реальне культурне значення: він священний для народу явапай-апачі.
Сама Седона оточена національним лісом Коконіно і має розвинену мистецьку інфраструктуру: десятки художніх галерей і майстерень зосереджені буквально в кількох кварталах одна від одної, тож місто цінують не лише за краєвиди, а й за камерну атмосферу художньої колонії.
Долина Монументів лежить на кордоні Аризони й Юти й належить до земель навахо. Її пісковикові скелі-останці, що здіймаються серед пустелі, стали візуальним символом американського Заходу. Саме тут режисер Джон Форд знімав кілька своїх класичних вестернів, і саме ці кадри сформували у світової аудиторії уявлення про те, як має виглядати “дикий Захід”. Детальніше про геологію, кіно і практику відвідування — в окремому матеріалі про Долину монументів.
Каньйон Антилопи та землі навахо
Каньйон Антилопи біля міста Пейдж поділяється на Верхній і Нижній, вузькі щілинні каньйони, вирізьблені водою в піщанику, знамениті снопами світла, що проникають крізь вузькі отвори згори (найяскравіший ефект у Верхньому каньйоні спостерігається близько полудня, коли сонце стоїть високо). Обидва каньйони розташовані на території навахо, тому відвідати їх можна лише в супроводі провідника з цього народу. Детальніше про геологію каньйону та легенди навахо, пов’язані з його утворенням — в окремому матеріалі про Каньйон Антилопи. За кілька хвилин їзди від Пейджа розташована ще одна впізнавана точка регіону — Хорсшу-Бенд, підковоподібний вигин річки Колорадо, який видно з оглядового майданчика над прірвою без жодного квитка чи провідника.
Корінні народи Аризони
В Аризоні офіційно визнано 22 племені на федеральному рівні, 17 із них мають резервації, що повністю лежать у межах штату. Разом резервації займають понад чверть території Аризони, а за чисельністю корінного населення штат посідає третє місце в країні.
Найбільша з резервацій — Навахо-Нейшн, яка поширюється одразу на три штати: Аризону, Юту й Нью-Мексико. Народ навахо відомий традиціями ткацтва та срібарства, які й сьогодні залишаються живою практикою. У роки Другої світової війни мова навахо стала основою для військового коду американської морської піхоти на Тихоокеанському театрі. Понад чотириста бійців-навахо передавали накази під час найважчих боїв, зокрема за Іводзіму, і цей код так і залишився нерозшифрованим ворогом до кінця війни.
Резервація народу хопі географічно оточена землями навахо, хоча хопі — окремий народ із власною мовою та управлінням. Село Ораїбі на землі хопі засноване ще до 1100 року і за деякими оцінками є найдавнішим безперервно населеним поселенням на території сучасних США, старше за будь-яке європейське місто на континенті. Фотографувати там заборонено, а гостей приймають стримано: це живе поселення, де досі дотримуються традиційного укладу.
На півдні штату історично живуть апачі та тохоно-о’одгам, народ, чия традиція землеробства й іригації сягає корінням ще до культури хохокам. Ці спільноти керують власними територіями за власними законами, мають власні органи влади й активно зберігають мову та ремесла. Для мандрівника це означає одне важливе практичне правило: землі корінних народів — це суверенна територія зі своїми правилами відвідування, які варто поважати.
Міста Аризони — Фінікс і Тусон
Сучасний Фінікс заснували 1867 року як сільськогосподарське поселення на злитті річок Солт і Хіла: перші поселенці відновили й повторно використали давню мережу зрошувальних каналів, яку за багато століть до них проклав народ хохокам. Ця спадкоємність між доколумбовою і сучасною Аризоною — наскрізний сюжет усієї історії штату.
Фінікс — столиця і найбільше місто штату, за деякими оцінками входить до п’ятірки найбільших міст США за населенням, з населенням понад 1,7 мільйона осіб за даними перепису 2020 року, а разом з передмістями агломерація наближається до 4,8–4,9 мільйона мешканців. Аеропорт Фінікса, Sky Harbor, слугує хабом American Airlines і обслуговує понад 51 мільйон пасажирів на рік, входячи до десятки найзавантаженіших аеропортів США.
Тусон — друге за величиною місто штату, прохолодніше й дощовитіше за Фінікс, з населенням понад 540 тисяч осіб. 2015 року Тусон став першим містом США, яке отримало від ЮНЕСКО статус “міста гастрономії”, завдяки багатотисячолітній історії землеробства в регіоні та місцевій кулінарній традиції, зокрема фірмовим сонорським хот-догам. Тут же розташований національний парк Сагуаро — місце, де ростуть найбільші кактуси країни, і кампус Університету Аризони.
Чому в Аризоні не переводять годинники
Із 1968 року Аризона — один із небагатьох штатів США, який цілий рік живе за зимовим часом (Mountain Standard Time) і не переходить на літній. Причина доволі приземлена: коли штат спробував перейти на літній час 1967 року, споживання електроенергії зросло. Задум літнього часу — заощадити електрику за рахунок довшого світлового дня, але в спекотній Аризоні довший вечір лише продовжував години роботи кондиціонерів.
Виняток — резервація навахо, яка розкинулась одразу на три штати й переходить на літній час разом з рештою країни, щоб мати єдиний час на всій своїй території. А от резервація хопі, попри те що географічно оточена землями навахо, дотримується аризонського правила і час не переводить. Через це на одній дорозі, яка перетинає території навахо й хопі почергово, годинник доводиться переводити по кілька разів за одну поїздку.
Для мандрівника це має цілком практичний наслідок: з березня по листопад, поки більшість США живе за літнім часом, в Аризоні той самий час, що й у Каліфорнії, хоча вона лежить у сусідньому часовому поясі. А з листопада по березень, коли решта країни повертається на зимовий час, годинник в Аризоні натомість збігається з сусідніми Ютою і Нью-Мексико. Перед плануванням дзвінків чи трансферів варто щоразу перевіряти, який саме час діє в конкретній точці штату просто зараз.
Цікаві факти про Аризону
Офіційна назва-прізвисько штату — “Grand Canyon State”, хоча історично Аризону також називали Copper State за лідерство в видобутку міді та Valentine State, через дату здобуття державності 14 лютого. Сама назва “Arizona” походить не від іспанського слова “árido” (посушливий), як часто вважають, а від слова мовою о’одхам, що означає “маленьке джерело” — воно спершу стосувалося конкретного поселення. Про походження назв усіх 50 штатів США — в окремому матеріалі. Девіз штату латиною звучить як “Ditat Deus” — “Бог збагачує”. На прапорі штату тринадцять червоно-жовтих променів символізують одразу і промені сонця, і тринадцять перших колоній США.
Серед офіційних символів штату є кілька курйозних: державний напій — лимонад, затверджений 2019 року, державна планета — Плутон, обраний 2024 року на честь того, що його відкрили в обсерваторії Лоуелла у Флагстаффі, а державна вогнепальна зброя — револьвер Colt Single Action Army.
Скам’яніле дерево — офіційна скам’янілість штату, і більшість його зразків походять з Національного парку “Скам’яніла пустеля” на північному сході Аризони, де кольорові пагорби Пейнтед-Дезерт і стовбури дерев віком у 200 мільйонів років лежать просто на поверхні.
Друга за відвідуваністю пам’ятка штату після Гранд-Каньйону — рукотворний об’єкт, справжній лондонський міст, перевезений сюди аж із Британії. У 1960-х роках старий міст через Темзу почав просідати під вагою автомобільного руху, і Лондон виставив його на продаж. Аризонський підприємець Роберт Маккалох викупив конструкцію, розібрав каменем по каменю, перевіз через Панамський канал і зібрав заново на березі річки Колорадо в місті Лейк-Хавасу-Сіті. Роботи завершились 1971 року.
І наостанок — про сагуаро, символ штату та всієї пустелі Сонора. Цей кактус росте природно практично лише в Аризоні: за межами штату його можна зустріти хіба на прилеглих територіях Мексики та в невеликій частині Каліфорнії. Живе сагуаро до двохсот років, але свою першу “руку” відрощує лише років через п’ятдесят-сімдесят після появи паростка. Це рослина, яка встигає пережити кілька людських поколінь, перш ніж набуде впізнаваної форми.
Гранд-Каньйону, Седоні та землям навахо присвячу окремі розгорнуті матеріали в наступних статтях серії.
Відкрийте більше з Мандри Медіа
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.
