Карта Швейцарії з кантонами — це схема адміністративного поділу країни на 26 кантонів, шість із яких історично називають напівкантонами. Нижче — повний огляд кантонів Швейцарії, їхніх мов, особливостей і географії, із поясненням того, як виглядає карта Швейцарії по кантонах і чому ця крихітна країна вміщує в собі чотири різні мовні світи.
- Карта Швейцарії з містами українською мовою
- Швейцарія на карті Європи: де розташована країна
- Кантони Швейцарії на карті
- Чи є столиця у Швейцарії?
- Німецькомовна Швейцарія: Цюрих, Берн, Люцерн і серце Альп
- Французька Швейцарія (Романдія): Женева, Лозанна і франкомовні кантони
- Італійська Швейцарія: Тічино, Лугано і сонце за Альпами
- Граубюнден: найбільший і єдиний тримовний кантон Швейцарії
- Швейцарська кухня по регіонах: фондю, раклет, рьошті
- Цікаві факти про кантони Швейцарії
- Кантони Швейцарії
- Часті запитання про кантони Швейцарії
Коротко: Швейцарія складається з 26 кантонів, об’єднаних у чотири мовні зони. Від франкомовної Женеви до італомовного Лугано, від ретороманських сіл Граубюндена до німецькомовного Цюриха — кожен кантон зберігає власну ідентичність, мову та традиції. На 2026 рік країну населяють близько 9,1 мільйона людей, які щодня доводять, що єдність можлива і без однорідності.
Карта Швейцарії з містами українською мовою
Окрім поділу на кантони, Швейцарію зручно дивитися через її міста — саме вони задають ритм країни. Карта Швейцарії з містами українською мовою показує, що найбільші населені пункти зосереджені на так званому Швейцарському плато: смузі між горами Юра на північному заході та Альпами на півдні. Тут живе близько 75% населення країни.
Найбільше місто Швейцарії — Цюрих (близько 434 тисячі мешканців), фінансова й технологічна столиця. На другому місці Женева (~204 тисячі), штаб-квартира ООН і ЦЕРН. Далі йдуть Базель (~178 тис.) — культурна та фармацевтична столиця, Лозанна (~144 тис.) — олімпійська столиця світу, і Берн (~135 тис.) — федеральне місто, де офіційно засідає уряд.
Italomовний південь представляють Лугано (63 тис.) і Беллінцона (44 тис.) — адміністративний центр кантону Тічино з трьома середньовічними замками в ЮНЕСКО. На сході країни лежать Санкт-Галлен (76 тис.) із бібліотекою-скарбницею VIII століття та Хур — імовірно, найдавніше безперервно заселене місто Швейцарії.
Туристичну Швейцарію формують значно менші, але всесвітньо відомі населені пункти: Церматт біля Маттергорна (5,8 тис.), Санкт-Моріц (5 тис.) — батьківщина зимового туризму в Альпах, Давос (11 тис.) — місто Всесвітнього економічного форуму, Інтерлакен і Гріндельвальд у Бернському Оберланді, Монтре на Женевському озері з його джазовим фестивалем, Локарно з найстарішим кінофестивалем Європи.
Назви міст українською мовою часто відрізняються від оригінальних — наприклад, Genève пишеться як Женева, Luzern як Люцерн, St. Moritz як Санкт-Моріц, а Zürich як Цюрих (без літери «і»). Це усталені традиційні форми, закріплені українським правописом. На карті нижче подано всі основні міста країни з українськими та оригінальними назвами, а також з позначкою офіційної мови регіону.
Карта міст
Швейцарія: головні міста українською
Усі великі міста країни на одній карті — від федерального Берна до італомовного Лугано. Назви українською з оригінальними у дужках, населення та мовна належність.
Усі позначені міста — алфавітом
Швейцарія на карті Європи: де розташована країна
Знайомий силует Швейцарії впізнають усі: компактна країна у центрі Європи, затиснута між Францією, Німеччиною, Австрією, Італією та Ліхтенштейном. Альпи займають близько 60% території, а виходу до моря тут немає взагалі.
Розглянути карту Швейцарії за кантонами означає побачити двадцять шість майже незалежних держав із власними урядами, парламентами, школами, поліцією та офіційними мовами. Швейцарська Конфедерація народилася 1 серпня 1291 року, коли три “лісові” кантони — Урі, Швіц і Унтервальден — уклали “Вічний союз” проти Габсбургів. Сучасних кордонів країна набула 1815 року, а наймолодший кантон Юра з’явився у 1979-му, мирно відокремившись від Берна після референдуму. У 2026 році територія Юри ще трохи розширилася: до неї офіційно приєдналася громада Мутьє, яка проголосувала за зміну кантону ще у 2021-му.
Карта Швейцарії з кантонами — це не просто адміністративний поділ. Це історія про те, як двадцять шість маленьких ідентичностей створили одну з найстабільніших країн світу, де кордони змінюють референдумами, а не війнами. Цей принцип закладений ще століття тому: Швейцарія обрала постійний нейтралітет як головну зовнішньополітичну стратегію, і саме він багато в чому пояснює, чому конфедерація вистояла попри всі європейські катаклізми.
Кантони Швейцарії на карті
- Німецькомовна Швейцарія (Deutschschweiz): Цюрих, Берн (двомовний), Люцерн, Урі, Швіц, Обвальден, Нідвальден, Гларус, Цуг, Золотурн, Базель-Штадт, Базель-Ландшафт, Шаффгаузен, Аппенцелль-Ауссерроден, Аппенцелль-Іннерроден, Санкт-Галлен, Ааргау, Тургау
- Романдія / Французька Швейцарія (Suisse romande): Женева, Во, Невшатель, Юра, Фрібур (двомовний), Вале (двомовний)
- Італійська Швейцарія (Svizzera italiana): Тічино
- Тримовний кантон: Граубюнден (нім. + іт. + ретором.)
На карті Швейцарії кантони не просто розкреслюють територію. Вони відображають мовну та культурну мозаїку, де кожна частина зберегла власну ідентичність, діалект і кухню.
Мовна географія
Чотири мови в одній країні
Швейцарія — одна з небагатьох країн світу з чотирма національними мовами. Карта показує, де проходять мовні кордони і скільки людей розмовляє кожною з них як рідною.
Чи є столиця у Швейцарії?
Офіційно — ні. Швейцарія єдина серед великих європейських країн не має юридично закріпленої столиці. Берн виконує функції столиці де-факто: тут засідають уряд (Федеральна рада), парламент (Федеральні збори) і Федеральний суд. Офіційно місто називають “федеральним” (нім. Bundesstadt). Парламент обрав Берн саме як компромісний варіант, але без оголошення його “столицею”, щоб не дратувати інші міста. Так і залишилося до сьогодні. Якщо ви тільки плануєте поїздку, варто прочитати наш базовий гід — що варто знати про Швейцарію перед подорожжю: мови, валюта, віза, транспорт і ціни.
Це частина історичного компромісу 1848 року: коли формували сучасну Швейцарію, великі кантони — Цюрих, Берн, Люцерн — боролися за статус столиці. Парламент обрав Берн саме як компромісний варіант, але без оголошення його “столицею”, щоб не дратувати інші міста. Так і залишилося до сьогодні.
Німецькомовна Швейцарія: Цюрих, Берн, Люцерн і серце Альп
Цюрих — фінансова столиця країни та найбільший кантон за населенням (близько 1,57 мільйона мешканців). Тут штаб-квартири UBS і колишнього Credit Suisse, Швейцарський федеральний політехнікум (ETH Zürich, тоді називався просто Політехнікумом), де у 1896–1900 роках навчався Альберт Айнштайн. Тут і Bahnhofstrasse — одна з найдорожчих торгових вулиць планети. Справжній Цюрих — це не лише банки. Це Лінденгоф з видом на старе місто, купання у Цюрихському озері в межах міста, трамваї зі швейцарською точністю до секунди.
Берн — федеральне місто Швейцарії. Старе місто з шестикілометровими аркадами (Lauben) входить до Світової спадщини ЮНЕСКО, а назва міста походить від німецького Bär — ведмідь, який досі живе в спеціальному міському парку. Берн — двомовний кантон: німецькомовний на півночі, франкомовний у регіоні Бернська Юра.
Південна гірська частина кантону — Бернський Оберланд — це та сама “листівкова” Швейцарія. Тут підносяться вершини “великої трійки”: Айгер (3 970 м) із легендарною Північною стіною, Менх (4 107 м) і Юнгфрау (4 158 м). На сідловині між Менхом і Юнгфрау розташована Юнгфрауйох — найвища залізнична станція Європи (3 454 м). Регіон Юнгфрау-Алеч з 2001 року в ЮНЕСКО, а льодовик Алеч завдовжки 23 км — найбільший в Альпах. Гріндельвальд, Венген, Мюррен — села, де час начебто зупинився серед дерев’яних шале та водоспадів. Окрема історія — Лаутербрюннен, долина 72 водоспадів, яку Толкін, за легендою, узяв за основу для Рівенделлу.
Люцерн — кантон, який часто називають “Швейцарією в мініатюрі”. Місто Люцерн з його дерев’яним Капельбрюке (XIV століття) і Левиним пам’ятником, що Марк Твен назвав “найсумнішим каменем у світі”, стоїть на березі озера Чотирьох кантонів. Поруч височіють Пілатус і Ріґі. На Пілатус веде Пілатусбан — найкрутіша зубчаста залізниця світу з максимальним нахилом 48%, що працює з 1889 року.
Дані · 2026
Швейцарія в цифрах
Дев’ять головних фактів про країну, яка вже понад сім століть будує єдність із розмаїття
Кантонів
26
Майже незалежних держав із власними урядами, парламентами й конституціями. Шість із них історично називають напівкантонами.
Національних мов
4
Населення
9,1 млн
Рік заснування
1291
Найбільший кантон
7 105 км²
Найменший кантон
37 км²
Найвища залізнична станція Європи
3 454 м
Юнгфрауйох — «Дах Європи». Між вершинами Менх і Юнгфрау в Бернському Оберланді.
Найкрутіша зубчаста залізниця світу
48 %
Пілатусбан працює з 1889 року. Технологія Едуарда Лохера дотепер не має аналогів у світі.
Шлях довжиною 7 століть
Кантони приєднувалися до Конфедерації майже 700 років — від трьох «лісових» громад до наймолодшої Юри
Урі, Швіц і Унтервальден (поділений на Обвальден і Нідвальден) — історичне ядро Швейцарії. Саме тут 1291 року народилася країна, на луці Рютлі біля озера Чотирьох кантонів. Від кантону Швіц походить сама назва “Швейцарія”. Урі — край перевалу Сен-Готтард, серця європейської транспортної системи, і легенди про Вільгельма Телля.
Цуг — найменший за населенням повний кантон, але один із найбагатших у світі. Низькі податки зробили його штаб-квартирою сотень міжнародних корпорацій та європейського блокчейн-хабу “Crypto Valley”. Контраст разючий: середньовічне старе місто на березі озера й офіси Glencore та десятків крипто-стартапів.
Базель поділено на два напівкантони: Базель-Штадт (37 км² — найменший кантон Швейцарії) і Базель-Ландшафт. Це культурна столиця країни з понад 40 музеями, серед яких Kunstmuseum — найстарший громадський художній музей у світі, заснований 1661 року. Тут проводять Art Basel, найважливішу ярмарку сучасного мистецтва. Базель — ще й фармацевтична столиця Європи: тут штаб-квартири Roche і Novartis.
Аппенцелль-Іннерроден — найменш населений кантон Швейцарії (близько 16 тисяч мешканців) і один із двох, де досі практикують Landsgemeinde — пряму демократію під відкритим небом, коли всі громадяни збираються на площі та голосують підняттям руки. Жінки тут отримали право голосу лише 1991 року, за рішенням Федерального суду. Це край пагорбистих пасовищ, дзвонів на шиях корів і характерних дерев’яних будинків.
Санкт-Галлен — кантон з абатством, бібліотека якого (Stiftsbibliothek) входить до ЮНЕСКО і зберігає близько 170 тисяч книг, серед них рукописи VIII століття. У XIX–XX століттях Санкт-Галлен був світовою столицею мережива; тканини звідси досі купують будинки високої моди.
Гларус, Шаффгаузен, Ааргау, Тургау, Золотурн — менші, але не менш характерні кантони. Шаффгаузен має Рейнський водоспад, найбільший за об’ємом водоспад Європи. Золотурн часто називають “найкрасивішим бароковим містом Швейцарії”. Ааргау пишається замками — їх тут понад двадцять, включно з родовим гніздом Габсбургів.
Французька Швейцарія (Романдія): Женева, Лозанна і франкомовні кантони
Романдія — це франкомовна Швейцарія, де живе близько 1,9 мільйона людей (24% населення країни). Інший ритм, інша кухня, інше ставлення до життя — ближче до французького, але зі швейцарською точністю.
Женева — найбільш міжнародний кантон країни. Тут європейська штаб-квартира ООН, штаб-квартири Червоного Хреста, ВООЗ, СОТ, ЦЕРН (де у 2012-му відкрили бозон Хіггса) і ще понад 40 міжнародних організацій. Же-д’О (фр. Jet d’eau) — 140-метровий струмінь над Женевським озером — символ міста. 38% населення кантону становлять іноземці, найвищий показник у Швейцарії.
Во з адміністративним центром у Лозанні — Швейцарська рів’єра. Уздовж північного берега Женевського озера тягнуться виноградники Лаво (ЮНЕСКО), де виноград вирощують на терасах з XII століття. Лозанна — олімпійська столиця світу (тут штаб-квартира МОК) і місто з найкрутішим у Швейцарії метро. Монтре навесні наповнюється джазом, а замок Шильйон над озером надихнув Байрона на поему “Шильйонський в’язень”.
Вале (Wallis/Valais) — двомовний кантон, де у верхів’ях Рони ще говорять німецькою, а в нижній частині — французькою. Край Маттергорна (4 478 м), однієї з найвпізнаваніших гір Європи. Перше сходження на цю вершину 1865 року закінчилося трагедією, яка змінила альпінізм назавжди — і досі лишається одним із найдраматичніших епізодів швейцарської історії. Край Алечгорну й чотиритисячників на кожному горизонті. Батьківщина раклету: справжній валійський раклет роблять із цільного кола сиру, яке плавлять перед вогнем і скребуть до картоплі. Через танення льодовиків Вале нещодавно змінив частину кордону з Італією — урок про те, як клімат буквально переписує географію.
Фрібур (Freiburg) — найвиразніший двомовний кантон Швейцарії, де лінгвістичний кордон проходить майже по середині. Тут народився Грюєр — золотавий твердий сир із горіховим смаком, основа справжнього фондю. Місто Грюєр із замком XIII століття — одна з найфотогенічніших точок країни.
Невшатель — кантон годинників. Тут і в сусідній Юрі — серце швейцарської годинникової промисловості, “Watch Valley”. Місто Невшатель Олександр Дюма назвав “іграшкою з масла” за теплий жовтавий камінь будівель.
Юра (Jura) — наймолодший кантон Швейцарії. Утворився 1 січня 1979 року після майже 200-річного конфлікту з кантоном Берн. Швейцарці на референдумі 1978 року 82,3% голосами підтримали його створення. У 2026 році до Юри офіційно приєднується громада Мутьє, яка проголосувала за перехід ще у 2021-му.
Італійська Швейцарія: Тічино, Лугано і сонце за Альпами
Тічино — єдиний кантон Швейцарії, де офіційна мова італійська, і єдиний, що лежить повністю на південь від Альп. За перевалом Сен-Готтард відкривається інший світ: пальми, оливкові гаї, цикади, площі з аркадами, кав’ярні з еспресо за 4 франки, люди, які жестикулюють під час розмови. Тут говорять літературною італійською, а вдома часто тічинським діалектом ломбардської мови.
Беллінцона — адміністративний центр кантону. Три її середньовічні замки (Кастельгранде, Монтебелло і Сассо-Корбаро) разом із міськими мурами входять до ЮНЕСКО. Це найкраще збережений зразок середньовічної фортифікаційної архітектури в Альпах.
Лугано — найбільше місто Тічино і третій фінансовий центр Швейцарії після Цюриха та Женеви. Стоїть на однойменному озері, оточене горами Сан-Сальваторе і Бре, з пальмами на набережній й італійським темпераментом, помноженим на швейцарський порядок. У сусідньому Меліде розташований парк “Швейцарія в мініатюрі” з копіями головних пам’яток країни.
Локарно — місто на озері Лаго-Маджоре, де щороку в серпні відбувається один із найстаріших кінофестивалів Європи з показами просто неба на Пьяцца-Гранде. Тут найтепліший клімат у Швейцарії, справжня субтропіка з пальмами та камеліями.
Кухня Тічино — окрема історія: різотто з шафраном, полента з тушкованим м’ясом, мерлот із місцевих виноградників і обов’язково гротто — традиційні ресторанчики в кам’яних будиночках, де колись зберігали продукти, а тепер подають домашні страви.
Граубюнден: найбільший і єдиний тримовний кантон Швейцарії
Граубюнден (Grisons / Grigioni / Grischun) — найбільший за площею кантон Швейцарії (7 105 км²). Він займає п’яту частину території країни і є єдиним тримовним регіоном. Офіційно тут говорять німецькою, італійською та ретороманською. Назва походить від “Сірих ліг” (нім. grau — сірий) — союзу трьох середньовічних альянсів, що об’єдналися у 1450–1524 роках.
Хур (Chur) — адміністративний центр і, ймовірно, найстаріше безперервно заселене місто Швейцарії: археологи знаходять тут сліди поселень віком близько 5 000 років. У римські часи місто називалося Curia й було важливим перевальним пунктом.
Ретороманська (романш) — четверта національна мова Швейцарії, якою сьогодні розмовляє менш ніж 0,5% населення країни, переважно у Граубюндені. Це романська мова, що походить від народної латини солдатів Римської імперії, які прийшли сюди ще близько 15 року до н.е. Вона має п’ять основних діалектів: сурсельванський, сутсельванський, сурміранський, верхньоенгадинський і нижньоенгадинський. Швейцарія намагається врятувати романш: ним ведуть навчання у школах, виходить щоденна газета La Quotidiana, мова отримала напівофіційний статус ще 1938 року. Та вона продовжує відступати під тиском німецької.
Санкт-Моріц — легендарний курорт, де народився зимовий туризм в Альпах (1864 рік) і двічі проводилися Зимові Олімпіади (1928, 1948). Місце, де світова еліта століттями катається на лижах і бобслеях на натуральній льодовій трасі.
Давос — одне з найвищих міст Швейцарії (1 560 м над рівнем моря), відоме передусім завдяки Всесвітньому економічному форуму, який проходить тут щороку в січні. Поза форумом це гірськолижний курорт із 310 км трас разом із сусіднім Клостерсом.
Ретійська залізниця — об’єкт ЮНЕСКО, чудо інженерної думки початку XX століття. Її маршрутом курсує знаменитий Bernina Express, що сполучає Сан-Моріц із Тірано в Італії, перетинаючи 196 мостів і 55 тунелів. У Граубюндені також розташований єдиний національний парк Швейцарії, заснований 1914 року (найстаріший в Альпах), і Монастир святого Йоганна в Мюстаїрі з фресками IX століття — ще один об’єкт ЮНЕСКО.
Швейцарська кухня по регіонах: фондю, раклет, рьошті
Гастрономія Швейцарії відображає її поділ на мовні зони чітко, як етикетка на годиннику. Кожен регіон має свою фірмову страву.
- Фондю — батьківщина у кантоні Во (Романдія). Сир грюєр і вашрен плавлять у білому вині та чіпляють шматочки хліба на довгі виделки.
- Раклет — родом із кантону Вале. Половину кола сиру плавлять перед вогнем і скребуть просто на тарілку до картоплі та корнішонів.
- Рьошті — улюблена страва німецькомовної Швейцарії. Тертий картопляний млинець, який вважають мало не національним прапором німецьких швейцарців.
- Грюєр — твердий сир із пагорбів Фрібура, основа справжнього фондю. Виробляють із 1115 року, причому за чітко закріпленим географічним стандартом (AOC).
- Полента й різотто — Тічино. Тут італійська традиція в чистому вигляді, з місцевими грибами та сирами.
- Шоколад — швейцарці з’їдають близько 10 кг шоколаду на людину на рік, один із найвищих показників у світі. Lindt, Toblerone, Cailler — це теж “регіональна” кухня (Цюрих, Берн, Фрібур).
- Альпійські макарони (Älplermagronen) — макарони із сиром, картоплею та цибулею, традиційна їжа пастухів у горах.
Цікаві факти про кантони Швейцарії
Швидкі факти про кантони Швейцарії:
- 26 кантонів загалом
- 6 із них традиційно називають напівкантонами (два Аппенцеллі, два Базелі, Обвальден і Нідвальден)
- 4 національні мови: німецька, французька, італійська, ретороманська
- 3 офіційні мови на федеральному рівні: німецька, французька, італійська
- 4 багатомовні кантони: Берн, Фрібур, Вале, Граубюнден
- Найбільший за територією: Граубюнден (7 105 км²)
- Найменший: Базель-Штадт (37 км²)
- Найнаселеніший: Цюрих (~1,57 млн)
- Найменш населений: Аппенцелль-Іннерроден (~16 тис.)
- Наймолодший кантон: Юра (1979)
- Найстаріші: Урі, Швіц, Унтервальден (1291)
- Засновано: 1 серпня 1291 року (Швейцарське національне свято)
- Населення станом на 2026 рік: близько 9,1 млн
Інтерактивна карта
26 кантонів Швейцарії
Наведіть курсор або натисніть на кантон, щоб побачити столицю, населення, площу та мову. Колір показує мовну належність.
Карта Швейцарії за кантонами розповідає історію країни, що ніколи не була моноетнічною. Кожен кантон зберіг власну ідентичність — у мові (швейцарський німецький Schwyzerdütsch настільки відрізняється від літературної німецької, що німці його часто не розуміють), у кухні (раклет у Вале, фондю у Во, полента в Тічино, рьошті в німецькомовній частині), в архітектурі (кам’яні палаццо Лугано не сплутаєш з шале Бернського Оберланду).
Кожен кантон має власну конституцію, парламент, уряд, суди й поліцію. Кантони стягують власні податки, керують освітою, охороною здоров’я, поліцією. Федеральний уряд відповідає лише за армію, валюту, зовнішню політику, пошту й залізницю. Така децентралізація — основа швейцарської стабільності попри мовну та культурну різноманітність.
У червні 2026 року в країні відбудеться важливий референдум — Швейцарська народна партія ініціювала голосування про обмеження населення на рівні 10 мільйонів осіб. Незалежно від його результату, ця подія показує: швейцарці й далі вирішують усе через прямий голос громадян, як вони робили з 1291 року.
Якщо плануєте подорож, не обмежуйтесь маршрутом Цюрих–Берн–Женева. Відчуйте середземноморський шарм Лугано, послухайте романш у далеких селах Енгадини, скуштуйте справжнє фондю у фрібурському шале, спустіться на бобслеї в Санкт-Моріці, перетніть Альпи на Glacier Express, що зветься найповільнішим експресом світу.
Карта Швейцарії за кантонами навчає простої речі: єдність не потребує однорідності. Двадцять шість кантонів і чотири мови показують, що країну можна побудувати на згоді, а не на примусі. Самі швейцарці кажуть про себе Willensnation — “нація волі”: люди, які щодня вирішують бути разом, попри те, що говорять різними мовами.
Кантони Швейцарії
| Кантон | Столиця | Площа (км²) | Населення (≈) | Мова |
|---|---|---|---|---|
| Цюрих | Цюрих | 1 729 | 1,57 млн | нім. |
| Берн | Берн | 5 960 | 1,05 млн | нім./фр. |
| Люцерн | Люцерн | 1 494 | 420 тис. | нім. |
| Урі | Альтдорф | 1 077 | 37 тис. | нім. |
| Швіц | Швіц | 908 | 165 тис. | нім. |
| Обвальден | Зарнен | 491 | 38 тис. | нім. |
| Нідвальден | Штанс | 276 | 44 тис. | нім. |
| Гларус | Гларус | 685 | 41 тис. | нім. |
| Цуг | Цуг | 239 | 130 тис. | нім. |
| Фрібур | Фрібур | 1 671 | 330 тис. | фр./нім. |
| Золотурн | Золотурн | 790 | 280 тис. | нім. |
| Базель-Штадт | Базель | 37 | 200 тис. | нім. |
| Базель-Ландшафт | Лісталь | 518 | 295 тис. | нім. |
| Шаффгаузен | Шаффгаузен | 298 | 84 тис. | нім. |
| Аппенцелль-Ауссерроден | Геризау | 243 | 56 тис. | нім. |
| Аппенцелль-Іннерроден | Аппенцелль | 172 | 16 тис. | нім. |
| Санкт-Галлен | Санкт-Галлен | 2 026 | 520 тис. | нім. |
| Граубюнден | Хур | 7 105 | 200 тис. | нім./іт./ром. |
| Ааргау | Аарау | 1 404 | 700 тис. | нім. |
| Тургау | Фрауенфельд | 992 | 285 тис. | нім. |
| Тічино | Беллінцона | 2 812 | 355 тис. | іт. |
| Во | Лозанна | 3 212 | 820 тис. | фр. |
| Вале | Сьйон | 5 224 | 350 тис. | фр./нім. |
| Невшатель | Невшатель | 803 | 175 тис. | фр. |
| Женева | Женева | 282 | 510 тис. | фр. |
| Юра | Делемон | 838 | 75 тис. | фр. |
Основні дані про кантони Швейцарії
- Федеральне місто Швейцарії: Берн (офіційної столиці немає)
- Загальна кількість кантонів: 26
- Напівкантонів: 6
- Найбільший за площею: Граубюнден (7 105 км²)
- Найменший: Базель-Штадт (37 км²)
- Найнаселеніший: Цюрих (~1,57 млн)
- Найменш населений: Аппенцелль-Іннерроден (~16 тис.)
- Єдиний тримовний кантон: Граубюнден
- Єдиний італомовний: Тічино
- Наймолодший кантон: Юра (1979)
- Найстаріші кантони (1291): Урі, Швіц, Унтервальден
- Населення країни (2026): ~9,1 млн
Часті запитання про кантони Швейцарії
У Швейцарії 26 кантонів, кожен з власним урядом, парламентом, конституцією та офіційною мовою. Шість із них традиційно називають напівкантонами: два Аппенцеллі, два Базелі, Обвальден і Нідвальден.
Швейцарія має чотири національні мови: німецьку (~62%), французьку (~22%), італійську (~8%) і ретороманську (<1%). Перші три є офіційними на федеральному рівні; ретороманська офіційна лише для спілкування з її носіями в кантоні Граубюнден.
Офіційно Швейцарія не має столиці. Берн є “федеральним містом” (Bundesstadt), де засідають уряд, парламент і Федеральний суд. Це частина історичного компромісу 1848 року між великими кантонами.
Граубюнден — найбільший за площею (7 105 км²), займає п’яту частину території країни. Цюрих — найбільший за населенням (понад 1,57 мільйона осіб).
Юра, утворений 1 січня 1979 року після відокремлення від кантону Берн. У 2026 році до нього офіційно приєднується громада Мутьє.
Чотири: Берн і Вале (німецька + французька), Фрібур (французька + німецька) та Граубюнден (німецька + італійська + ретороманська).
Ні. Швейцарія не є членом Європейського Союзу, але входить до Шенгенської зони. На референдумі 2002 року швейцарці відмовилися навіть подавати заявку на членство в ЄС.
Станом на 2026 рік населення країни становить близько 9,1 мільйона осіб. У червні 2026-го відбудеться референдум щодо обмеження зростання населення на рівні 10 мільйонів до 2050 року.
Відкрийте більше з Мандри Медіа
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.
