17 січня 1912 року п’ятеро британських дослідників дійшли до точки, яку на початку ХХ століття називали останнім білим простором на карті світу — Південного полюса.
- Коли Антарктида залишалася майже невідомою
- Початок великої гонки
- П’ятеро людей на Південному полюсі
- Дорога назад через льодовий континент
- «Я лише вийду назовні»
- Останній табір експедиції
- Як знайшли експедицію
- Чому експедиція Скотта закінчилася трагедією
- Чому ця історія досі хвилює світ
- Таймлайн експедиції «Терра Нова»
Замість тріумфу їх зустрів намет і норвезький прапор.
Норвезька експедиція під керівництвом Руаля Амундсена була тут на 34 дні раніше.
Команда Роберта Фалькона Скотта програла гонку. Але справжня трагедія цієї історії почалася вже дорогою назад через безкраї льоди Антарктиди.
Коли Антарктида залишалася майже невідомою
На початку ХХ століття внутрішні райони Антарктиди майже не були досліджені. Континент відкрили ще у XIX столітті, але його центр залишався однією з найбільших географічних загадок.
Досягнення Південного полюса стало символом наукового престижу і національного суперництва.
Британія організувала масштабну антарктичну експедицію 1910–1913 років. Її очолив морський офіцер і дослідник Роберт Фалькон Скотт.
Корабель експедиції — «Терра Нова» — вирушив з Кардіффа у червні 1910 року.
Мета була подвійною:
- досягти Південного полюса
- провести наукові дослідження Антарктиди
База експедиції була створена на мисі Еванс на острові Росса, неподалік льодового бар’єра Росса — одного з найбільших льодових масивів на планеті.
Початок великої гонки
Скотт не знав, що в той самий час до Антарктиди вирушила ще одна експедиція.
Норвезький полярний дослідник Руаль Амундсен спочатку планував експедицію до Північного полюса. Але після новин про американські досягнення він змінив маршрут і таємно вирушив на південь.
Так почалася одна з найвідоміших географічних гонок в історії.
Підходи двох експедицій суттєво відрізнялися.
Норвежці робили ставку на швидкість і практичність. Вони використовували:
- собачі упряжки
- лижі
- легке спорядження
Британська експедиція застосовувала складнішу систему: моторні сані, маньчжурських поні та людську силу. Частину маршруту дослідники просто тягнули сані самостійно.
Ця різниця у стратегії згодом стане вирішальною.
П’ятеро людей на Південному полюсі
Останню частину маршруту до полюса пройшли п’ятеро учасників експедиції:
- Роберт Фалькон Скотт
- Едвард Вілсон
- Генрі Бауерс
- Лоуренс Оутс
- Едгар Еванс
17 січня 1912 року вони досягли Південного полюса.
Там стояв намет з норвезьким прапором. Усередині лежав лист від Руаля Амундсена — на випадок, якщо його команда не повернеться.
Полюс був підкорений норвежцями ще 14 грудня 1911 року.
У своєму щоденнику Скотт записав коротко:
«Велике розчарування».
Дорога назад через льодовий континент
Зворотний шлях виявився набагато важчим.
Антарктичне плато — це один із найсуворіших регіонів Землі. Температура тут може падати нижче −40 °C, а сильні вітри піднімають тривалі снігові бурі.
Команда була виснажена після тривалого переходу.
17 лютого 1912 року першим помер Едгар Еванс. Перед цим він отримав травму голови після падіння на льодовику Бірдмора.
Четверо дослідників продовжили рухатися до складів із провізією.
«Я лише вийду назовні»
Найвідоміший епізод цієї історії стався у березні 1912 року.
Лоуренс Оутс отримав важкі обмороження. Через гангрену він майже не міг рухатися і розумів, що уповільнює інших.
Одного ранку під час бурі він сказав:
«Я лише вийду назовні. Можливо, мене не буде деякий час».
Він вийшов з намету в хуртовину і більше не повернувся.
Йому було лише 32 роки.
Останній табір експедиції
Скотт, Вілсон і Бауерс продовжували рухатися ще кілька днів.
Наприкінці березня вони встановили намет і чекали, коли стихне буря.
До складу One Ton Depot залишалося приблизно 18 кілометрів.
Але сильний вітер і холод не дозволили рухатися далі.
29 березня 1912 року Роберт Фалькон Скотт зробив останній запис у своєму щоденнику:
«Заради Бога подбайте про наших людей».
до лютого 1912 року
Як знайшли експедицію
Тіла Скотта, Вілсона і Бауерса знайшли лише через вісім місяців — у листопаді 1912 року.
Намет був майже повністю засипаний снігом.
Усередині лежали щоденники, листи до родин і наукові матеріали.
Є деталь, яка часто дивує істориків: навіть у останні дні експедиція не залишила геологічні зразки, які вони зібрали під час дослідження Антарктиди.
У санях лежали приблизно 14 кілограмів каміння.
Навіть у момент, коли сили закінчувалися, дослідники не відмовилися від наукової роботи.
Чому експедиція Скотта закінчилася трагедією
Історики називають кілька причин.
По-перше, логістика британської експедиції була складнішою і менш ефективною, ніж у норвежців.
По-друге, використання поні виявилося невдалим рішенням для умов Антарктиди.
По-третє, погода взимку 1912 року була холоднішою, ніж очікували дослідники.
Також експедиція отримувала менше калорій, ніж витрачала під час тривалих переходів.
Поєднання цих факторів зробило повернення майже неможливим.
Чому ця історія досі хвилює світ
Експедиція «Терра Нова» програла гонку до Південного полюса.
Але щоденники Роберта Скотта перетворили її на одну з найвідоміших історій дослідження Антарктиди.
Це історія не лише про географічне суперництво.
Це історія про людей, які пройшли тисячі кілометрів льодових пустель, дійшли до краю континенту і залишили після себе документ, що став символом епохи великих відкриттів.
Про те, як наукові прориви і складні рішення можуть змінити хід історії, можна прочитати також у матеріалі По слідах Оппенгеймера: подорож до витоків атомного століття
Таймлайн експедиції «Терра Нова»
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1910 | корабель «Терра Нова» вирушає з Великої Британії |
| 1911 | експедиція починає шлях до Південного полюса |
| 14 грудня 1911 | Руаль Амундсен досягає Південного полюса |
| 17 січня 1912 | команда Скотта приходить на полюс |
| 17 лютого 1912 | помирає Едгар Еванс |
| березень 1912 | Лоуренс Оутс залишає намет |
| 29 березня 1912 | останній запис Скотта |
| листопад 1912 | знаходять намет експедиції |
Відкрийте більше з Мандри Медіа
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.
